Урок власної творчості "Пісня про себе"

 Урок власної творчості "Пісня про себе" відбувся в 10 класі на хвилі надзвичайного самовираження і філософського осмислення власного"Я". 

         Після  ознайомлення з  творчістю американського поета-глобаліста Волта Вітмена (таке звання отримав він від осипенківських  юних дослідників його збірки "Листя трави") десятикласники із захватом зустріли пропозицію Новосели Т.А. спробувати створити власне осмислення своєї місії у Всесвіті. Урок-презентація філософсько-емоційної особистої оцінки відкрив не лише невідомі раніше грані  характеру та душі кожного учня, а й продемонстрував безмежні можливості самовдосконалення людини та здатність оволодіти технікою вільного вірша (зокрема, вітменівського верлібра) на поетичному рівні. Вірші учнів мали свій ритмічний малюнок, художні тропи та мелодику, деякі звучали як реп чи сатиричний шарж, інші як романс чи могутня океанська хвиля почуттів.Таке власне осмислення  різномаїття новостворених жанрів з дивуванням і певною гордістю констатувалось під час виступів  претендентів на високий бал. І фейерверк 12- бальних ( зашкалюючих )та інших прекрасних оцінок не забарився! Найоригінальнішим виявився поетичний експеримент Веліканова Егора. Перед вами - переможці неоголошеного конкурсу (рішення  виникло спонтанно в кінці уроку), які довели, що сучасна юнь творча і відповідальна. Пропоную уривки із їхніх "Пісень про себе", поміркувавши про ймовірну авторську відповідність:

Фенікс – птах, родивсь він в полум’ї.
Він є вогонь, живе вогнем.
Сойка – пташка-пересмішник,
Сфінкс лев, людина, вартовий,
Загадка, таємниця.

Досить вам слів, які
описують мене…

Я бачу те, що доступно бачити усім.
Чую те, що доступно чути усім.
Цікаво, хто це сказав :космос, філософія,
Буття, людина, розум, голос,
Сунь Цзи, мистецтво,
Сократ, Хайям, Дідро,
Теренцій, Бетховен, Тесла
Ейнштейн, Костенко?

 

*******************

 

Турбує мене це життя,

Котре так жорстоке до нас ,

Безтурботне життя це.

Чого я боюся в житті?

Напевно, невизначеності …

 

*******************

Пишу про себе пісню оцю,

Про себе цікаву, веселу й трішки нудну, чи часом сумну…

За зростом не надто високу , але й не низьку,

Мрійливу, задумливу, не завжди говірку,

Але в спілкуванні «цікаву»

(Зі слів друзів знімаю,

Котрих я достатньо маю).

 

Батьки мене люблять і поважають

І дитиною малою вже не вважають .

Радяться зі мною у різних справах своїх,

Але солодощі на Св. Миколая

Під подушку класти не забувають.

Це гріє душу…

 

Н е люблю я людей , що ображають тварин:

Чоловіка, що на хвіст безхатнього кота наступив;

Жінку, що голодне цуценя оминула;

Чи дівчинку, що беззахисного хом’яка жбурнула.

Не люблю я людей, що ображають тварин.

Та люблю я, як сяють очі батьків,

Захід сонця, а також розсвіт

З чашкою кави провести й зустріть.

Промінь сонця, що зігріває,

Погляд  молодшої  сестри, що так усміхає.

Люблю, коли довкола цвіт.

Коли діти на гойдалках влітку гойдаються,

А взимку сніжками граються.

Коли мої домашні тварини

Побачивши мене,

Ніби посміхаються.

Люблю я світ, за те, що він є

І дає мені змогу бачити це все.

Люблю я читати

Й фантазувати,

В особистому щоденнику щось там писати

І знати,

Що він не людина, як деякі є ,

Яка секрети усім розповідає.

Я ніби відкрита для всіх і уся

Та не всі знають, що відчуваю я.

Коли здаюся сильною,

Насправді є ранимою,

Іноді хочу здаватися дитиною.

Закриваю очі на страшне

І бажаю бачить тільки прекрасне.

Не можу визначитись у собі

Хто я є? Якою я є?

Ким далі бути? І що далі буде?

Чи зможу я мрії свої оживить?

 

***********************

 

 Я довірлива,скромна, щира,мрійлива

Спокійна,непокірна,ранима,чесна…

У своєму житті я маю багато страхів:

боюся павуків та темряви, але найбільше

Боюся втратити найрідніших людей…

 

***********************

 

Я не боюсь ані привидів, ані монстрів.
Лише боюсь на цьому світі залишитись сам.

Боюсь війни, хочу стати миротворцем,

Щоб війну подолати.